Поведінка

Дивовижний інстинкт виживання. Як зрозуміти поведінку коней

Кінь, який лякається поліетиленового пакета, робить це не вам на зло.
Він поводиться так, як упродовж тисяч поколінь це допомагало виживати його предкам.
Розповідаємо, як інстинкт виживання і життя в табуні пояснюють повсякденну поведінку коня.

Команда Equivo · 14 хв читання38 наукових джерел
Чотири коні пасуться в тумані на світанку за дерев’яною огорожею, позаду них самотнє дерево
Коротко
  • Кінь є твариною, на яку полювали. Його чуття і реакції служать тому, щоб рано помітити загрозу і швидко втекти.
  • Кінь, який не може втекти, ціпеніє або впирається, а при людях приховує біль. Тому багато випадків кульгавості і болю в спині залишаються непоміченими.
  • Табун є системою безпеки. Коні пильнують по черзі, відпочивають разом і заспокоюють одне одного.
  • Самотність для коня є вимірюваним стресом. Допомагає навіть сусід у полі зору або щоденна година з іншим конем.
  • Спокійний компаньйон зменшує страх молодого коня. Покарання за страх його не зменшує.

Багато форм поведінки, які в стайні називають «дурістю», «упертістю» або «істерикою», насправді є добре відлагодженою програмою виживання. Кінь лякається не для того, щоб зробити вам на зло, і не ірже вслід іншим коням із примхи.

Нижче пояснюємо, звідки береться така поведінка. Наприкінці є таблиця, яка пов’язує те, що ви бачите, з причиною.

Кінь мислить як тварина, на яку полюють

Коні живуть поруч із людьми близько 4 тисяч років. Аналіз 273 геномів давніх коней показав, що сучасні домашні коні походять зі степів у пониззі Волги та Дону, звідки приблизно з 2000 року до н. е. швидко поширилися Євразією[1]. У геномах цих коней видно сильний добір у двох генах, пов’язаних із рухом і поведінкою[1].

Одомашнення змінило коней, але не стерло спадщини тварини, на яку полюють. У дослідженні з Чехії напівдиким ексмурським поні відтворювали виття вовка, рев оленя під час гону і звичайний шум. На обидва звуки тварин коні реагували помітно інакше, ніж на шум. Автори дійшли висновку, що коні розрізняють ці звуки і, ймовірно, досі мають вроджену пам’ять про загрозу[2].

70%

напівдиких ексмурських поні в дослідженні з участю 97 коней відреагували насторожено на запис виття вовка і на рев оленя під час гону[2].Bercy та ін., Animal Cognition, 2025

Чуття, налаштовані на раннє попередження

Чуття коня сформувалися так, щоб якомога раніше виявити хижака і втекти[3]. Очі з боків голови дають майже панорамний огляд: поле зору одного ока сягає аж 228 градусів. Сліпа зона позаду коня невелика[3], але її достатньо, щоб підхід ззаду став для коня несподіванкою.

Натомість бінокулярний зір перед конем вузький, бл. 55–65 градусів, тоді як у людини бл. 120. Лише в цьому полі кінь бачить просторово, тобто оцінює глибину на основі зображення з обох очей[3]. Тому кінь, який хоче щось ретельно роздивитися, часто повертається до цього передом.

При слабкому освітленні кінь бачить краще за людину, що дослідники пов’язують із хижаками, які полюють уночі[3]. Він чує високі звуки, яких людина вже не чує, і має дуже добрий нюх[3]. Сам лише запах вовка чи лева не налякав коней, але посилив їхню пильність[4].

Цікавий факт із досліджень: коні сильніше реагували на страшний подразник, показаний зліва[3]. Тож варто привчати коня до нових речей з обох боків.

Спершу втеча, потім питання

У ситуації, яка викликає страх, кінь зазвичай спершу тікає. Ця реакція буває небезпечною як для коня, так і для людини[5]. Для тварини-жертви це розумна стратегія: зайва втеча коштує менше, ніж запізніла.

Втеча також заразна. Коли один кінь злякається, реакція легко передається іншим. Це так звана соціальна фасилітація: поведінка однієї тварини запускає таку саму поведінку в інших[6].

Коні бояться також речей, які людям здаються безпечними. У дослідженні команди з Природничого університету в Любліні корова викликала в коней, яких вели в поводу, найвищий пульс. Коні уникали її щонайменше так само, як незнайомого предмета, що рухається[7].

Сила реакції залежить від темпераменту: полохливість виявилася в коней рисою, стабільною в часі та подібною в різних ситуаціях[8]. Покарання за поведінку, спричинену страхом, має добре описані побічні ефекти, зокрема страх, який кінь може запам’ятати після одного випадку[9].

Коли втекти не можна: напруження і опір

Втеча не завжди можлива. Прив’язаний кінь, кінь у фіксаційному станку або притиснутий до стіни денника мусить упоратися інакше: завмирає, ціпеніє, тисне на людину або впирається проти тиску. Саме знерухомлення є для коня стресом. Коні у фіксаційному станку без іншого коня поблизу мали вищий пульс, частіше дихання і більше ознак стресу на морді[10].

Нерухомість не завжди означає спокій. Огляд досліджень чуттів коней описує коней, знерухомлених закруткою, які через якийсь час можуть раптово і бурхливо запанікувати. Автори припускають, що це давня реакція на хижака: тварина завмирає, коли її схопили, і виривається, коли хватка слабне[3].

Те, що в стайні називають «опором», «ухилянням від засобів управління» або «непослухом», дослідники пропонують називати конфліктною поведінкою. На їхню думку, такі ярлики заздалегідь звинувачують коня і можуть маскувати біль. Конфліктна поведінка випливає із суперечливих потреб коня. Вона може бути ледь помітною або дуже виразною, одноразовою або повторюваною, коли конфлікт триває довго[11].

Кінь вчиться з того, коли тиск зникає: послаблення тиску підказує йому, що він зробив те, чого від нього хотіли[9]. У дослідженні переходів із рисі на крок вершники, які відпускали повід ще до того, як кінь почав сповільнюватися, отримували повільнішу реакцію[12]. Отже, важить точний момент.

Табун як система безпеки

Для коня табун насамперед означає захист. Огляд досліджень 2025 року про поведінку коней щодо хижаків вказує, що для оборони найкраще працюють згуртованість групи, спільна синхронізована втеча, збирання лошат разом, а також удари копитами і проганяння нападника. На ризик нападу вовків впливають, зокрема, розмір групи і те, чи вона стабільна[13].

Звідси синхронізація: коні разом їдять, разом відпочивають і разом пересуваються[13]. Динаміка групи впливає й на ситуації з людиною, наприклад коли ви забираєте з левади одного коня, а решта залишається[14].

Табун також заспокоює. Молоді коні, які розглядали страшний предмет у товаристві спокійного коня, вже звиклого до нього, боялися менше і мали нижчий пульс. Ефект зберігся, коли пізніше вони бачили цей предмет самі[5]. Один спокійний дорослий кінь у групі молодих зменшував їхні реакції на страшний подразник[15].

Товариство не усуває будь-якого страху. Коли раптово розкривали парасольку, другий кінь не зменшував реакції, але пульс швидше повертався до норми. При цьому не мало значення, чи компаньйон був знайомим[16].

Заспокоює навіть сам вигляд іншого коня. Коні у фіксаційному станку мали нижчий пульс, повільніше дихання і менше ознак стресу на морді, коли за 3 метри від них стояв знайомий спокійний кінь, без фізичного контакту[10].

Варто знати

Стрес видно на морді. Під час транспортування і короткої ізоляції від інших коней у здорових коней частіше з’являлися, зокрема, видимий білок ока, розширені ніздрі і піднята верхня повіка. Частину цих ознак використовують і в шкалах оцінки болю[17]. Тому новий напружений вираз морди варто оцінювати в контексті: чи кінь саме зараз сам, у новому місці, чи, можливо, в нього щось болить.

Ієрархія і дружба

У табуні є ієрархія, але вона діє інакше, ніж часто кажуть. Домінування в коней стосується переважно першості в доступі до обмежених ресурсів, таких як сіно чи вода. Передбачувані стосунки можуть зменшувати кількість конфліктів. Вищий рівень агресії в домашніх табунах, ніж у диких коней, часто є наслідком умов утримання[14].

Немає й однієї «кобили-ватажка». У диких коней рух усієї групи може започаткувати будь-який її член, хоча за кіньми, вищими в ієрархії, група йде частіше[18]. Чи повинна людина «стати ватажком табуна»? Огляд досліджень показує, що це досі дискусійне питання: невідомо, чи роль коня в табуні впливає на те, як він реагує на людей[14].

Натомість коні будують зв’язки з обраними кіньми, а дослідники пов’язують ці зв’язки зі згуртованістю групи та її обороною[13]. Взаємний грумінг має й фізіологічний вимір: почухування в улюбленому місці біля основи шиї знижує коню пульс[19].

Мова тіла в табуні

У табуні найбільше інформації передає тіло. Частину сигналів видно здалеку: притиснуті вуха, погрозу укусу, підняту й напружену задню ногу перед ударом[20]. Проте багато сигналів дрібні, і їх легко не помітити. Дослідження описують кілька таких показників:

  • Зморшки над оком. Їхній кут збільшувався, коли коні змагалися за їжу, і зменшувався під час чищення[21].
  • Кліпання. Після відокремлення від компаньйонів, при затримці годування і після раптового переляку коні кліпали рідше. При затримці годування в них також частіше сіпалася повіка[22].
  • Пирхання. Воно було пов’язане з приємними ситуаціями, наприклад з їжею на пасовищі, і частіше його було чути в коней із меншою кількістю ознак хронічного стресу[23].
  • Жування вхолосту. Після раптового переляку коні частіше жували вхолосту і видавали носом звук, який автори називають фирканням. Фиркання дослідники пов’язують із поверненням організму до рівноваги після стресу[24].
  • Переступання з ноги на ногу. Часте перенесення ваги належить до поведінки, описаної як ознаки дискомфорту[25].

Окремий сигнал говорить небагато. Найбільше говорять кілька сигналів одночасно і порівняння з тим, як цей кінь поводиться зазвичай.

Кінь приховує біль

Для тварини, на яку полюють, виявляти слабкість ризиковано. Дослідники пишуть, що в коней розвинулася схильність приховувати дискомфорт у присутності потенційних хижаків, зокрема людей. У дослідженні 20 коней після ортопедичних операцій прояви дискомфорту під час візиту опікуна зменшувалися в середньому на 77%, а у 30% коней на цей час зникали зовсім[26].

Тому біль легко не помітити. Серед 506 спортивних коней у звичайній роботі кульгавість або неправильний рух виявили у 45,7%, а автори наголошують, що багато випадків кульгавості залишаються непоміченими. Сідло, яке постійно зсувається на один бік, може бути ознакою кульгавості на задню ногу[27]. У школах верхової їзди опікуни повідомили про біль у спині у 12% коней, а пальпаторне обстеження або вимірювання роботи м’язів спини виявили проблеми майже в 50%[28].

Хронічний біль буває помітним у дрібницях. Коні з більшими проблемами спини менше цікавилися тим, що відбувається навколо них[29]. Гострий біль змінює на морді положення вух, вираз очей, ніздрі і напруження губ[30].

Приховування дискомфорту діє навіть тоді, коли спостерігач стоїть здалеку: у дослідженні, на яке посилаються автори, частину больової поведінки було видно лише на записі[26]. Тож найбільше вам розповість відео, зняте тоді, коли кінь сам.

Сон по черзі

Сон коня теж підпорядкований безпеці. Кінь спить загалом у середньому трохи менше 4 годин на добу, багатьма короткими відрізками. Дослідники вважають такий поділ сну пристосуванням, яке дає змогу зберігати пильність[31].

Стоячи кінь може дрімати, але для REM-сну мусить лягти[31, 32]. REM-сон триває в середньому близько 40 хвилин на добу[31]. У табуні коні часто лягають по черзі: частина лежить, а частина стоїть і пильнує[31].

Кінь, який сам у деннику, втрачає цю спільну пильність. У новому місці він також більш насторожений і потребує часу, щоб звикнути[31]. Дослідження молодих коней із датчиками руху дало підстави припускати, що день у відкритій леваді з іншим конем подовжує час лежання, також уночі. Проте коней було лише десять, а відмінності не були статистично значущими[32].

Найновіше дослідження 2026 року, у якому сон вимірювали за допомогою неінвазивної ЕЕГ-маски, підтвердило, що умови утримання і вік коня впливають на перебіг сну. Молодші коні мали більше REM-сну і довше лежали[33].

Самотність для коня означає стрес

Якщо безпеку дає табун, то самотність є для коня стресом. Після переведення в окремі денники картина крові коней змінилася так, як це типово для стресу, ненадовго зріс кортизол, а через тиждень з’явилися порушення поведінки. Зміна складу групи такого ефекту не дала[34].

67%

молодих коней, які вперше потрапили в окремий денник, наприкінці дослідження мали щонайменше одну стереотипію[35].Visser та ін., Applied Animal Behaviour Science, 2008

Стереотипій, таких як прикусування чи «ведмежа хитавиця», кінь не «переймає» в сусіда. Огляд досліджень не знайшов вагомих доказів того, що коні вчаться шляхом наслідування. Натомість ізоляція коня зі стереотипією, «щоб інші не навчилися», може погіршити його добробут[6].

Допомагає навіть короткий, але щоденний контакт. Коні з окремих денників, які протягом 4 місяців щодня проводили годину з іншим конем, мали менше стереотипій, рідше поводилися негативно щодо людей і були менш насторожені під час чищення[36].

Життя в групі має і свою ціну. У дворічних жеребців, яких утримували групою, частіше траплялися поверхневі садна шкіри. Натомість лише в групі жеребці займалися взаємним грумінгом, а автори визнали обидва способи утримання прийнятними[37]. Побоювання власників щодо серйозних травм у групах досі не знайшли підтвердження в дослідженнях[14].

Що ви бачите і звідки це береться

Наведена нижче таблиця пов’язує повсякденну поведінку з інстинктом, який за нею стоїть.

Що ви бачитеЗвідки це беретьсяЩо можна зробити
Кінь лякається нового предметаВиявлення загрози, полохливість як риса коня[8]Привчайте поступово, з безпечної відстані і з обох боків[3, 38]
Завмирає під час процедури, а потім раптово вириваєтьсяНерухомість, після якої повертається втеча[3]Не сприймайте нерухомість як згоду, робіть перерви, поставте поруч спокійного коня[10]
Тисне на вас або проти тискуКонфліктна поведінка, іноді біль[11]Зменште тиск і послаблюйте його в момент, коли кінь поступається[9, 12]
При вас виглядає добре, а на записі переступає з ноги на ногу і пригніченийПриховування дискомфорту при людях[25, 26]Зніміть коня на відео, коли він сам, і покажіть запис ветеринарному лікарю
Злякалися всі коні в леваді одночасноВтеча передається від коня до коня[6]Не стійте в проході чи у воротах, відійдіть із дороги коней
Ірже і кружляє, коли інші коні відходятьРозлука з табуном є стресом[34]Не залишайте коня самого, плануйте порядок, у якому забираєте коней[14]
Крутиться під час процедури, коли він самБрак заспокійливої присутності іншого коня[10]Поставте знайомого спокійного коня в полі зору[10]
Рідко лягає, засинає стоячиБрак відчуття безпеки, нове місце або біль[31]Перевірте підстилку і сусідство, а якщо кінь підкошується, викличте ветеринарного лікаря[32]
Прикусування або «ведмежа хитавиця» в денникуРаптова ізоляція і брак контакту з кіньми[35]Більше контакту з іншими кіньми, не ізолюйте[6, 36]

Що це означає для вас

  1. Попередьте про себеОзвіться, перш ніж підійти, і підходьте збоку, у полі зору коня. Підхід ззаду легко застає його зненацька[3].
  2. Привчайте поступовоУ дослідженні трьох методів привчання найкраще себе показало поступове посилення подразника: коні рідше тікали і потребували менше сесій. Пульс бував підвищеним навіть тоді, коли кінь уже здавався спокійним[38].
  3. Залучіть спокійного компаньйонаМолодий кінь легше вчиться спокою поруч із конем, який не боїться нової речі[5, 15].
  4. Не залишайте коня самогоКонтакт з іншими кіньми є потребою, а не доповненням[34]. Якщо кінь мусить стояти окремо, подбайте про сусіда в полі зору і щоденний час з іншим конем[10, 36].
  5. Створіть умови для снуКоню потрібне місце, де він почувається достатньо безпечно, щоб лягти. Після переїзду дайте йому час звикнути[31].
  6. Просіть легко, відпускайте вчасноПослаблюйте тиск у момент, коли кінь починає поступатися[9]. Послаблення до того, як кінь відреагував, сповільнювало його відповідь[12]. Коли кінь тисне або ціпеніє, зменште тиск, замість того щоб його збільшувати. Не карайте за страх: покарання може дати коню ще одну причину боятися[9].
  7. Спостерігайте, коли кінь про це не знаєПри людях кінь приховує біль[26]. Іноді знімайте його здалеку, у деннику або в леваді, і порівнюйте з тим, що бачите щодня. Раз на тиждень повільно проведіть долонею по шиї, спині й ногах і запам’ятайте, де кінь напружується або відсторонюється.

Коли викликати ветеринарного лікаря

  • кінь раптово почав лякатися, спотикатися або натикатися на предмети,
  • кінь перестав лягати, підкошується стоячи або має садна на зап’ястях і путах[32],
  • напружений вираз морди не минає, коли стрес закінчився, бо це може бути біль[17],
  • кінь щоразу напружується, відсторонюється або притискає вуха при дотику до того самого місця, наприклад на спині[28],
  • сідло постійно зсувається на один бік або кінь на записі виглядає гірше, ніж при вас[26, 27],
  • кінь постійно стоїть далеко від табуна або після зустрічі з іншими кіньми має рану, набряк чи кульгає.

Поширені запитання

Чому кінь лякається без причини?

Причина зазвичай є, просто людина її не бачить або не чує. Кінь чує високі звуки, яких люди не чують, і має дуже добрий нюх[3]. Він також боїться речей, які людям здаються безпечними, наприклад корів[7]. Сила реакції залежить від темпераменту коня[8].

Чи може кінь жити сам?

Може, але самотність є для нього стресом: вона змінює картину крові і поведінку[34]. Якщо кінь мусить стояти окремо, допомагають інший кінь у полі зору[10] і щоденний час з іншим конем[36].

Чи чинить кінь опір зі злості?

Дослідники пропонують замість «опору» говорити про конфліктну поведінку. Вона випливає із суперечливих потреб коня і може маскувати біль[11]. Допомагає менший тиск, який послаблюють у момент, коли кінь починає поступатися[9].

Чи є в табуні ватажок?

Є ієрархія, але вона стосується переважно першості в доступі до їжі та води[14]. Рух групи може започаткувати будь-який кінь, хоча за кіньми, вищими в ієрархії, група йде частіше[18].

Чому кінь спить стоячи?

Стоячи кінь дрімає, але для REM-сну мусить лягти. У табуні коні часто лягають по черзі, а частина з них стоїть і пильнує[31].

Наукові джерела

Кожну публікацію ми перевірили в базах Crossref і PubMed. Номери в тексті ведуть до списку, а посилання DOI ведуть до оригінальних статей.

  1. Librado P, Khan N, Fages A, Kusliy MA, Suchan T, Tonasso-Calvière L et al. The origins and spread of domestic horses from the Western Eurasian steppes. Nature. 2021;598(7882):634-640. doi.org/10.1038/s41586-021-04018-9
  2. Bercy A, Ceacero F, Komárková M. Antipredator behaviour in semi-feral horses: innate response and the influence of external factors. Animal Cognition. 2025;28(1):8. doi.org/10.1007/s10071-025-01933-6
  3. Rørvang MV, Nielsen BL, McLean AN. Sensory Abilities of Horses and Their Importance for Equitation Science. Frontiers in Veterinary Science. 2020;7:633. doi.org/10.3389/fvets.2020.00633
  4. Christensen JW, Rundgren M. Predator odour per se does not frighten domestic horses. Applied Animal Behaviour Science. 2008;112(1-2):136-145. doi.org/10.1016/j.applanim.2007.08.003
  5. Christensen JW, Malmkvist J, Nielsen BL, Keeling LJ. Effects of a calm companion on fear reactions in naive test horses. Equine Veterinary Journal. 2008;40(1):46-50. doi.org/10.2746/042516408x245171
  6. Rørvang MV, Christensen JW, Ladewig J, McLean A. Social Learning in Horses - Fact or Fiction? Frontiers in Veterinary Science. 2018;5:212. doi.org/10.3389/fvets.2018.00212
  7. Wiśniewska A, Janczarek I, Wilk I, Tkaczyk E, Mierzicka M, Stanley C et al. Heterospecific Fear and Avoidance Behaviour in Domestic Horses (Equus caballus). Animals. 2021;11(11):3081. doi.org/10.3390/ani11113081
  8. Lansade L, Bouissou MF, Erhard HW. Fearfulness in horses: A temperament trait stable across time and situations. Applied Animal Behaviour Science. 2008;115(3-4):182-200. doi.org/10.1016/j.applanim.2008.06.011
  9. McLean AN, Christensen JW. The application of learning theory in horse training. Applied Animal Behaviour Science. 2017;190:18-27. doi.org/10.1016/j.applanim.2017.02.020
  10. Bini de Lima AC, Sebastião da Fé VC, Palermo Hernandes MS, Pfeifer de Cristo EC, dos Santos Fagundes Euzébio AG, e Silva Sousa MV et al. Social enrichment mitigates facial expressions and physiological indicators of short-term stress in horses. PLOS One. 2026;21(4):e0347571. doi.org/10.1371/journal.pone.0347571
  11. O’Connell E, Dyson S, McLean A, McGreevy P. No More Evasion: Redefining Conflict Behaviour in Human–Horse Interactions. Animals. 2025;15(3):399. doi.org/10.3390/ani15030399
  12. Eisersiö M, Egenvall A, Yngvesson J, Hernlund E, Byström A. What is reinforced? The timing of the release of rein tension and the horse’s response latency for trot to walk transitions. Applied Animal Behaviour Science. 2025;285:106590. doi.org/10.1016/j.applanim.2025.106590
  13. Voigtländer-Schnabel S, Górecka-Bruzda A, von Borstel UK. Help horses help themselves – A literature review on social relationships in the context of anti-predator behaviour. Applied Animal Behaviour Science. 2025;293:106845. doi.org/10.1016/j.applanim.2025.106845
  14. Hartmann E, Christensen JW, McGreevy PD. Dominance and Leadership: Useful Concepts in Human–Horse Interactions? Journal of Equine Veterinary Science. 2017;52:1-9. doi.org/10.1016/j.jevs.2017.01.015
  15. Rørvang MV, Christensen JW. Attenuation of fear through social transmission in groups of same and differently aged horses. Applied Animal Behaviour Science. 2018;209:41-46. doi.org/10.1016/j.applanim.2018.10.003
  16. Ricci-Bonot C, Romero T, Nicol C, Mills D. Social buffering in horses is influenced by context but not by the familiarity and habituation of a companion. Scientific Reports. 2021;11(1):8862. doi.org/10.1038/s41598-021-88319-z
  17. Lundblad J, Rashid M, Rhodin M, Haubro Andersen P. Effect of transportation and social isolation on facial expressions of healthy horses. PLOS ONE. 2021;16(6):e0241532. doi.org/10.1371/journal.pone.0241532
  18. Krueger K, Flauger B, Farmer K, Hemelrijk C. Movement initiation in groups of feral horses. Behavioural Processes. 2014;103:91-101. doi.org/10.1016/j.beproc.2013.10.007
  19. Feh C, de Mazières J. Grooming at a preferred site reduces heart rate in horses. Animal Behaviour. 1993;46(6):1191-1194. doi.org/10.1006/anbe.1993.1309
  20. McDonnell SM, Haviland JCS. Agonistic ethogram of the equid bachelor band. Applied Animal Behaviour Science. 1995;43(3):147-188. doi.org/10.1016/0168-1591(94)00550-x
  21. Hintze S, Smith S, Patt A, Bachmann I, Würbel H. Are Eyes a Mirror of the Soul? What Eye Wrinkles Reveal about a Horse’s Emotional State. PLOS ONE. 2016;11(10):e0164017. doi.org/10.1371/journal.pone.0164017
  22. Merkies K, Ready C, Farkas L, Hodder A. Eye Blink Rates and Eyelid Twitches as a Non-Invasive Measure of Stress in the Domestic Horse. Animals. 2019;9(8):562. doi.org/10.3390/ani9080562
  23. Stomp M, Leroux M, Cellier M, Henry S, Lemasson A, Hausberger M. An unexpected acoustic indicator of positive emotions in horses. PLOS ONE. 2018;13(7):e0197898. doi.org/10.1371/journal.pone.0197898
  24. Scopa C, Palagi E, Sighieri C, Baragli P. Physiological outcomes of calming behaviors support the resilience hypothesis in horses. Scientific Reports. 2018;8(1):17501. doi.org/10.1038/s41598-018-35561-7
  25. Torcivia C, McDonnell S. Equine Discomfort Ethogram. Animals. 2021;11(2):580. doi.org/10.3390/ani11020580
  26. Torcivia C, McDonnell S. In-Person Caretaker Visits Disrupt Ongoing Discomfort Behavior in Hospitalized Equine Orthopedic Surgical Patients. Animals. 2020;10(2):210. doi.org/10.3390/ani10020210
  27. Greve L, Dyson SJ. The interrelationship of lameness, saddle slip and back shape in the general sports horse population. Equine Veterinary Journal. 2014;46(6):687-694. doi.org/10.1111/evj.12222
  28. Lesimple C, Fureix C, Biquand V, Hausberger M. Comparison of clinical examinations of back disorders and humans’ evaluation of back pain in riding school horses. BMC Veterinary Research. 2013;9(1):209. doi.org/10.1186/1746-6148-9-209
  29. Rochais C, Fureix C, Lesimple C, Hausberger M. Lower attention to daily environment: a novel cue for detecting chronic horses’ back pain? Scientific Reports. 2016;6(1):20117. doi.org/10.1038/srep20117
  30. Gleerup KB, Forkman B, Lindegaard C, Andersen PH. An equine pain face. Veterinary Anaesthesia and Analgesia. 2015;42(1):103-114. doi.org/10.1111/vaa.12212
  31. Greening L, McBride S. A Review of Equine Sleep: Implications for Equine Welfare. Frontiers in Veterinary Science. 2022;9:916737. doi.org/10.3389/fvets.2022.916737
  32. Helmerich P, Bachmann I, Gygax L. Comparing lying behaviour of young riding horses on days in an individual indoor box, on an outdoor paddock alone, or in pairs and in the following night. Equine Veterinary Journal. 2024;57(1):277-281. doi.org/10.1111/evj.14041
  33. Zimmer L, Schramel JP, Lyrakis M, Trachsel DS, Auer U, Leschnik M et al. Sleep architecture and lying behavior in horses across age groups and two housing systems: an overnight non-invasive EEG study. Frontiers in Veterinary Science. 2026;13:1898580. doi.org/10.3389/fvets.2026.1898580
  34. Schmucker S, Preisler V, Marr I, Krüger K, Stefanski V. Single housing but not changes in group composition causes stress-related immunomodulations in horses. PLOS ONE. 2022;17(8):e0272445. doi.org/10.1371/journal.pone.0272445
  35. Visser EK, Ellis AD, Van Reenen CG. The effect of two different housing conditions on the welfare of young horses stabled for the first time. Applied Animal Behaviour Science. 2008;114(3-4):521-533. doi.org/10.1016/j.applanim.2008.03.003
  36. Flamand A, Robinet L, Raskin A, Braconnier M, Bouhamidi A, Derolez G et al. The social dimension of equine welfare: social contact positively affects the emotional state of stalled horses. Animal Behaviour. 2025;221:123055. doi.org/10.1016/j.anbehav.2024.123055
  37. Kroschel L, Pilger F, Aurich J, Nagel C, Aurich C. Group housing increases alertness and social interaction compared to traditional single stabling in two-year-old sport horse stallions during pretraining. Animal. 2025;19(8):101584. doi.org/10.1016/j.animal.2025.101584
  38. Christensen JW, Rundgren M, Olsson K. Training methods for horses: habituation to a frightening stimulus. Equine Veterinary Journal. 2006;38(5):439-443. doi.org/10.2746/042516406778400574
Команда Equivo Застосунок для щоденного догляду за конем

Опубліковано . Стаття має освітній характер і не замінює огляду ветеринарного лікаря.

Читайте також

Поведінка

Чому кінь хвицається? Як розпізнати причину такої поведінки

· 6 хв19 джерел Годування

У чому річ із сіном? Доступ до сіна в леваді чи на пасовищі

· 6 хв10 джерел